1 А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб.
2 І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих.
3 І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте.
4 І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте.
5 А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них.
6 Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.
7 Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;
8 інші — що це Ілля з’явився; ще інші — що воскрес один із давніх пророків.
9 Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його.
10 Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда.
11 Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.
12 День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!
13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.
14 Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!
15 І зробили так, і розсадили всіх.
16 Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.
17 І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.
18 І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди?
19 Вони у відповідь сказали: Деякі — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес.
20 Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого!
21 Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,
22 пояснивши, що Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня.
23 А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною.
24 Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її.
25 Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе?
26 Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів.
27 Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства!
28 Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися.
29 І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.
30 І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля,
31 котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі.
32 Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним.
33 І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить.
34 Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті увійшли в хмару.
35 І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний — Його слухайтеся!
36 Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.
37 Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп.
38 І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене!
39 А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього;
40 благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!
41 У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина!
42 Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові.
43 І всі дивувалися з величі Божої. Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням:
44 Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей!
45 Вони не розуміли цього , бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова.
46 І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший?
47 А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе
48 і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий!
49 У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.
50 Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!
51 І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим.
52 І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю .
53 А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима.
54 І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?
55 Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх ].
56 І Він пішов до іншого села.
57 А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!
58 Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.
59 До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.
60 Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!
61 А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.
62 Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.
