1 І йшов, аж доки вони не наблизилися до Ніневії. І сказав Рафаїл Товії:
2 Чи не знаєш, брате, як ти залишив твого батька?
3 Побіжімо раніше від твоєї жінки і приготуймо дім.
4 Візьми ж у руку жовч риби. І вони пішли, а за ними побіг собака.
5 Анна сиділа, виглядаючи на дорогу за своїм хлопцем.
6 І впізнала його, коли він ішов, і сказала його батькові: Ось іде твій син і чоловік, що пішов з ним!
7 А Рафаїл сказав: Я знаю, що твій батько відкриє очі.
8 Отже, ти помаж жовчю його очі, і вона, кусаючи, роз’їсть, і відпаде більмо, і він тебе побачить.
9 І, прибігши, Анна припала до шиї свого сина і сказала йому: Я побачила тебе, дитино, відтепер можу помирати. І обидва заплакали.
10 Товит вийшов до дверей і вдарився, а син підбіг до нього
11 і взяв свого батька, і помазав жовчю очі свого батька, кажучи: Кріпися, батьку!
12 Як же запекло, то потер він свої очі, і його більмо зійшло з кутів очей.
13 І побачивши свого сина, він припав йому до шиї, заплакав і сказав:
14 Благословенний Ти, Боже, і благословенне Твоє Ім’я навіки, і благословенні всі Твої святі ангели! Адже Ти покарав і помилував мене, ось я бачу мого сина Товію!
15 І ввійшов його син, радіючи, і сповістив своєму батькові величні діла, які сталися з ним у Мідії.
16 І Товит вийшов назустріч своїй невістці до брами Ніневії, радіючи і благословляючи Бога. І здивувалися ті, що його бачили, як ішов, — бо він бачив. І Товит зізнавався перед ними, що його помилував Бог.
17 І коли Товит наблизився до своєї невістки Сарри, то поблагословив її, кажучи: Іди здоровою, дочко! Благословенний Бог, що привів тебе до нас, і твій батько, і твоя матір!
18 І була радість усім його братам, що в Ніневії.
19 І прийшов Ахіахар і Насва, син його брата, і проведено весілля Товії з радістю сім днів.
