1 І встали всі вони, і повели Його до Пилата.
2 Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.
3 Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!
4 Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.
5 Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
6 Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.
7 Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.
9 Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.
10 Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.
11 Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.
12 Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
13 Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,
14 сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.
15 Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;
16 тож, покаравши Його, відпущу.
17 [Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].
18 Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!
19 Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
20 А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.
21 Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!
22 Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
23 Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.
24 І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами:
25 відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
26 І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
27 Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.
28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,
29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.
30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!
31 Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
32 І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
33 І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.
34 Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.
35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
36 Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет
37 і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!
38 Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.
39 Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
40 А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
41 Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!
42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
43 А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!
44 І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;
45 померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.
46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.
47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!
48 Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
49 На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
50 Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,
51 з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;
52 підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;
53 знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.
54 Була п’ятниця, і надходила субота.
55 А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.
56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.
