1 Ось тому, маючи, як помилувані, таке служіння, не втрачаємо відваги.
2 Адже ми, відрікшись таємних ганебних діл, не живемо в лукавстві й не перекручуємо Божого Слова, а через виявлення істини доручаємо себе перед Богом кожному людському сумлінню.
3 Якщо наше Євангеліє закрите, то воно закрите для тих, які гинуть, —
4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоби [для них] не засяяло світло Євангелія слави Христа, а Він — образ Бога.
5 Ми не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж — ваші раби через Ісуса.
6 Бог, Який сказав: Нехай із темряви засяє світло! — освітив наші серця, щоби просвітити пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.
7 Цей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша.
8 У всьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;
9 нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені;
10 ми завжди носимо в тілі мертвість Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі.
11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі.
12 Тому смерть діє в нас, а життя — у вас.
13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й говоримо.
14 Оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами.
15 Адже все — для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави.
16 Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день.
17 Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу,
18 оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.
