1 Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.
2 Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,
3 а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.
5 Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?
6 Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.
7 Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.
8 Тоді вони пригадали Його слова.
9 Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.
10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.
11 Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.
12 Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.
13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус;
14 вони говорили між собою про все, що відбулося.
15 І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,
16 та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.
17 Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?
18 У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?
19 І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;
20 як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.
21 А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.
22 Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці
23 й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.
24 Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все , як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!
25 Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!
26 Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?
27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
28 І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
29 Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.
30 І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;
31 тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
32 І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?
33 Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;
34 вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.
35 А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.
36 Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!
37 Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.
38 А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?
39 Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!
40 Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.
41 А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?
42 Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].
43 Тож, взявши, Він їв перед ними.
44 І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!
45 Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.
46 І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,
47 щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.
48 Ви [ж є] свідками цього.
49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!
50 Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.
51 І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.
52 А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима
53 і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].
