1 Боже батьків і Господи милосердя, що все створив Своїм словом,
2 і Ти Твоєю мудрістю створив чоловіка, щоб володів тими творіннями, що походять від Тебе,
3 і вів світом у побожності та праведності й здійснював суд у простоті душі,
4 дай мені мудрість, що сидить при Твоєму престолі, і не відкинь мене від Твоїх рабів.
5 Адже я — Твій раб і син Твоєї рабині, чоловік немічний, короткочасний і малий у розумінні суду і законів.
6 Бо якщо й буде хтось з людських синів досконалий, то коли не вистачає мудрості, що від Тебе, то він вважатиметься за ніщо.
7 Ти обрав мене царем Твого народу і суддею Твоїх синів та дочок.
8 Ти сказав збудувати храм у Твоєму святому місці й жертовник у місті Твого заселення, подобу святого шатра, який Ти наперед приготував від початку.
9 І з Тобою — мудрість, що знає Твої діла і була при Тобі, коли Ти творив світ, і знає, що миле у Твоїх очах, і що правильне у Твоїх заповідях.
10 Пошли її зі святих небес і пошли її з престолу Твоєї слави, щоби, будучи зі мною, трудилася, і щоб я взнав, що дуже миле в Тебе.
11 Адже вона знає все і розуміє, і мудро скеровуватиме мене в моїх ділах, і обереже мене у своїй славі.
12 І мої діла будуть сприйняті, я праведно судитиму Твій народ і буду гідний престолів мого батька.
13 Бо яка людина пізнає Божу раду? Чи хто збагне, що Господь бажає?
14 Бо задуми смертних — нещасні, і їхні думки — нестійкі.
15 Бо тлінне тіло тяжить на душі, і винахідливий розум тяжким чинить земне шатро.
16 І ледь відгадуємо те, що на землі, і те, що з трудом знаходимо в руках. А те, що на небесах, хто дослідив?
17 Хто ж пізнав Твою раду, якщо Ти не дав мудрості та не послав із висот Твого Святого Духа?
18 І так були вирівняні стежки тих, що на землі, і люди навчилися, що миле Тобі, та врятувалися мудрістю.
