1 Лінивий прирівняний до нечистого каменя, і кожний сичатиме на його безчестя.
2 Лінивого прирівняли до купи гною, кожний, хто підносить його, стрясе рукою.
3 Сором батьків — у народженні не настановленого, а дочка — на втрату.
4 Розумна дочка успадкує її чоловіка, а та, що себе соромить, — на смуток тому, хто породив.
5 Батька і чоловіка соромить смілива, і обома буде в непошані.
6 Невчасна розповідь — музика під час плачу, а биття і напоумлення — мудрість у кожний час.
7 Діти, що в доброму житті мають їжу, заховають нешляхетність власних батьків.
8 Діти, що вихваляються погордою і невихованістю, опоганюють шляхетність свого роду.
9 Хто повчає безумного, — він, як той, що зліплює черепки, чи той, що будить сплячого з глибокого сну.
10 Хто розповідає тому, хто дрімає, — наче хто розповідає дурному, і на кінець він скаже: Що є?
11 Над мертвим — плач, бо він втратив світло, і над дурним — плач, бо втратив розум. Солодкий плач над мертвим, бо він спочив, а життя дурного гірше від смерті.
12 Плач над мертвим — сім днів, а над дурним і безбожним — усі дні його життя.
13 Не множ слово з безумним і не ходи до нерозумного. Бо він, будучи нерозумним, зневажить усе, що твоє. Стережися його, щоб ти не мав труду і не опоганився в його зрушенні. Відхилися від нього, і знайдеш спочинок, і не будеш змучений його безумністю.
14 Що тяжче від свинцю? І яке його ім’я, хіба не дурний?
15 Легше нести пісок, сіль і залізну руду, ніж безумного чоловіка.
16 Дерев’яна в’язь, злучена в будові, під час трясіння не розійдеться. Так серце, зміцнене розумною порадою, у часі не налякається.
17 Серце, основане на пізнанні розуму, — як прикраса-ліпка тинькованої стіни.
18 Камінчики, що лежать на висоті напроти вітру, не встояться. Так боязливе серце безумного в роздумуванні не встоїть проти всякого страху.
19 Хто вколовся в око, видасть сльози, а хто вколовся в серце, виказує розуміння.
20 Хто кидає камінь на птахів, їх відлякує, а хто зневажає друга, той розірве дружбу.
21 Якщо витягнеш меча проти друга, не трать надії, бо є поворот.
22 Якщо відкриєш уста проти друга, не бійся, бо є переміна. Лише від погорди, гордості, відкриття тайни і рани омани, — від цих втече кожний друг.
23 Придбай надію в бідноті з ближнім, щоб ти разом наситився його благами. У час скорботи залишайся з ним, щоб ти успадкував у його спадку. Не будь тим, що постійно не зважає на записане, і не дивуйся багатому, що не має розуму.
24 Перед вогнем — подих з печі й дим: так зневаги — перед кров’ю.
25 Не застидаюся оборонити друга і не сховаюся від його обличчя,
26 і якщо мені припаде через нього зло, кожний, хто чує, берегтиметься від нього.
27 Хто дасть сторожу моїм устам і розумну печать моїм губам, щоб я не впав через них, і мій язик мене не погубив?
