1 Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Генісаретського озера,
2 то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті.
3 Увійшовши до одного із човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей із човна.
4 Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: Відпливи на глибину і закинь сіті для риболовлі!
5 А Симон у відповідь сказав [Йому]: Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!
6 І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися.
7 Тож вони дали знак друзям у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали потопати.
8 Побачивши це , Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!
9 Бо від кількості риби, що вони наловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним,
10 також і Якова, і Івана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не бійся — відтепер ти будеш ловити людей!
11 І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.
12 І сталося так, що коли Він був в одному з міст, то ось чоловік, весь у проказі, побачивши Ісуса, упав долілиць і благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити!
13 Простягнувши руку, Він доторкнувся до нього й промовив: Хочу, стань чистим! І враз проказа зійшла з нього.
14 І велів йому нікому про це не казати.
— Але йди, — промовив Він , — покажися священикові, принеси за своє очищення так, як наказав Мойсей, — для свідчення їм!
15 Однак чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоби послухати й оздоровитися [в Нього] від своїх недуг.
16 А Він відходив у пустинні місця і молився.
17 І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти.
18 І ось люди принесли на носилках чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним.
19 І, не знайшовши, як пронести його крізь натовп, вони вилізли на дах, та й крізь черепицю опустили його з носилками на середину перед Ісусом.
20 Побачивши їхню віру, Він сказав: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!
21 І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто ж Він, що говорить таку богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім Самого Бога?
22 Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях?
23 Що легше: сказати «прощаються тобі твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?
24 Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому!
25 І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога.
26 А всіх охопив жах; вони славили Бога, сповнені страхом, кажучи: Неймовірне ми бачили сьогодні!
27 Після цього Він вийшов і побачив митника на ім’я Левій, який сидів на митниці, та й сказав йому: Іди за мною.
28 Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним.
29 Левій справив для Нього велику гостину у своєму домі; була там велика група митників та інших, які сиділи з Ним при столі.
30 А книжники та фарисеї нарікали на Його учнів, кажучи: Чому ви їсте і п’єте з митниками та грішниками?
31 А Ісус у відповідь їм сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі.
32 Я прийшов закликати до покаяння не праведних, а грішних.
33 Вони ж відказали Йому: Учні Івана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють!
34 Він промовив до них: Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними?
35 Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть!
36 І Він розповів їм притчу, що ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового.
37 І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки — і само виллється, і бурдюки пропадуть.
38 Але молоде вино треба вливати до нових бурдюків, [тоді те і друге збережеться].
39 І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще!
