1 І сказав Він мені: На початку земного круга і раніше, ніж стояли виходи віку, і раніше, ніж віяли зібрання вітрів,
2 і раніше ніж лунали голоси громів, і раніше, ніж світили проміння блискавиць, і раніше, ніж скріплені були основи раю,
3 і раніше, ніж видно було гарні квіти, і раніше, ніж закріплені були сили рухів, і раніше, ніж зібрані були нечисленні війська ангелів,
4 і раніше, ніж підняті були висоти повітряні, і раніше, ніж названі були міри твердей, і раніше, ніж поставлено підніжжя Сіону,
5 і раніше, ніж досліджені були теперішні роки, і раніше, ніж відчужені були вигадки тих, що тепер грішать, і позначені були ті, що збирають віру, як скарб,
6 тоді Я подумав, і це зроблене через Мене Самого, а не через іншого, щоб і кінець через Мене, а не через іншого.
7 І я відповів, і сказав: Який буде поділ часів, або коли кінець першого і початок наступного?
8 І Він сказав мені: Від Авраама аж до Авраама, тому що від нього народився Яків і Ісав, бо рука Якова тримала від початку п’яту Ісава.
9 Адже Ісав — кінець цього віку, а Яків — початок наступного.
10 Бо кінець чоловіка — п’ята, а початок чоловіка — рука. Між п’ятою і рукою іншого не шукай, Ездро.
11 І я відповів, і сказав: О, Владико Господи! Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима,
12 щоб Ти показав Твоєму слузі кінець Твоїх знаків, які частково Ти мені показав у попередню ніч.
13 І Він відповів, кажучи до мене: Підведися на твої ноги і почуєш голос, повний звуку.
14 І буде, якщо здриганням порушиться місце, те, на якому ти стоїш,
15 як в ньому говоритиметься, ти не лякайся, бо слово — про кінець. І основи землі зрозуміють,
16 тому що про них самих мова, — затремтять і порушаться. Адже знають, що треба змінити їхній кінець.
17 І сталося, коли я почув, то піднявся на свої ноги, і я почув, і ось голос, що говорив, і його звук, наче звук багатьох вод.
18 І Він сказав: Ось приходять дні й буде, коли Я почну наближатися, щоб відвідати тих, що живуть на землі,
19 і коли почну вимагати від тих, що неправедно заподіяли шкоду неправедністю своєю, і коли сповниться впокорення Сіону,
20 і коли буде позначений вік, який починає минати, то Я вчиню ці знаки: книги відкриються перед обличчям тверді, і всі разом побачать.
21 І однолітні заговорять своїми голосами, і вагітні породять незрілих дітей — три- і чотиримісячних, і житимуть та рухатимуться,
22 і відразу з’являться посіяні місця не посіяними, і повні склади відразу знайдуться порожніми,
23 і труба заголосить звуком, і коли всі почують його, відразу жахнуться.
24 І в той час станеться, що воюватимуть друзі проти друзів, як недруги, і жахнеться земля з тими, що живуть на ній, і русла джерел зупиняться та не побіжать три години.
25 І буде, що кожний, хто залишиться з усіх цих, про яких Я тобі раніше сказав, цей врятується і побачить Моє спасіння і кінець Мого віку.
26 І побачать люди, які є прийняті, які не скуштували смерті від свого народження, і зміниться серце тих, що живуть, і обернеться на інше почуття.
27 Адже усунеться зло, і загаситься біль.
28 А віра заквітне, і тління буде переможеним, і покажеться правда, яка стільки часу була без плоду.
29 І сталося, коли він мені говорив, і ось поволі рухалося місце, на якому стояв я на ньому.
30 І він сказав мені: Це прийшов я тобі показати і в теперішній ночі.
31 Отже, якщо знову помолишся і знову попостиш сім днів, знову тобі сповіщу в дні більше за цих,
32 тому що слухом почуто твій голос перед Всевишнім. Адже бачить Сильний твоє спрямування, і Він побачив чесноту, яку ти мав від твоєї молодості.
33 І через це Він послав мене тобі показати це все і сказати тобі: Вір і не бійся,
34 і не поспішай думати марне про ранішні часи, щоб ти не поспішив в останні часи.
35 І сталося після цього, і я знову заплакав і так само попостив сім днів, щоб сповнити три тижні, про які сказано мені.
36 І сталося на восьму ніч, і знову моє серце стурбоване в мені, і я почав говорити до Всевишнього,
37 бо мій дух дуже розпалювався, і моя душа була заклопотана.
38 І я сказав: О, Господи! Говорячи, Ти заговорив від початку створення в перший день, кажучи: Нехай буде небо і земля! — і Твоє слово завершило справу.
39 І тоді був дух, що летів, і темряви носилися довкола, і тиша, — звуку людського голосу ще не було від Тебе.
40 Тоді Ти сказав із Твоїх скарбниць винести світло, що від світла, щоб тоді появилися Твої діла.
41 І на другий день Ти знову створив дух тверді й наказав йому, щоб поділив і зробив поділ між водами, щоб якась частина відійшла догори, а частина залишилася внизу.
42 І на третій день Ти наказав водам зібратися в сьомій частині землі, а шість частин Ти осушив і зберіг, щоб деякі з них були перед Тобою засіяні й оброблені на служіння.
43 Адже Твоє слово пішло, і відразу діло сталося.
44 Бо відразу було безмірне число плоду, різнорідне бажання смаку і не до повторення квіти з барвою та недосліджені аромати запахів. І це сталося третього дня.
45 Четвертого ж дня Ти наказав, щоби було сяйво сонця, світло місяця, розташування зірок,
46 і Ти їм наказав, щоб служили тому чоловікові, що в майбутньому мав бути створений.
47 П’ятого ж дня сказав Ти сьомій частині, де вода була зібрана, щоб створила звірів, птахів і рибу, і так робила
48 німа і без душі вода, як їй і наказувалося, творила звірів, щоб із цього народи розповідали про Твої дивовижні діла.
49 І тоді Ти зберіг дві душі, ім’я однієї Ти назвав Енох, ім’я другої Ти назвав Левіятан.
50 І Ти відлучив їх один від одного, бо сьома частина, де була зібрана вода, не могла їх тримати.
51 І ти дав Енохові одну частину, яка була осушена третього дня, щоб він жив на ній, де є тисячі гір.
52 Левіятанові ж ти дав сьому частину — водну. І ти їх зберіг, щоби були в їжу тим, кому Ти хочеш і коли хочеш.
53 Шостого ж дня ти наказав землі, щоб створила перед тобою худобу, звірів і плазунів,
54 а над цими — Адам, якого Ти наставив володарем над усіма творіннями, яких створив Ти, і з нього походимо ми всі — народ, який Ти обрав.
55 Це ж усе я сказав перед Тобою, Господи, тому що Ти сказав, що задля нас Ти створив первородний світ.
56 Про решту народів, які народилися від Адама, Ти сказав, щоб вони не були нічим, і що прирівняні до того, що випльовується, і до каплі з посуду Ти уподібнив їхній достаток.
57 Тепер же, Господи, ось ці народи, що вважалися за ніщо, панують над нами і пожирають нас.
58 Ми ж — Твій первородний народ, якого Ти покликав, одинокий, ревнитель, милий, — видані в їхні руки.
59 І якщо вік створений задля нас, чому ми не посідаємо спадком наш вік? Доки це?
