1 О, коли б ви трохи потерпіли моє безумство. Та ви й так терпите мене.
2 Адже я палаю до вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, наче чисту діву, поставити перед Христом.
3 Та боюся, щоби часом, як змій звів Єву своїм лукавством, аби не зіпсувалися ваші думки, щоб ви не відхилилися від простоти й чистоти, яка в Христі.
4 Бо як прийшов би хто і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняв іншого духа, якого ви не прийняли, або інше євангеліє, яке ви не прийняли, то ви з радістю терпіли б.
5 Думаю, що я нічим не менший від архиапостолів.
6 Хоч я і простий у слові, але не в знанні, адже в усьому ми завжди були відкритими перед вами.
7 Хіба я вчинив який гріх, коли принижував себе для того, аби ви були звеличені? Адже я даром благовістив вам Боже Євангеліє!
8 Від інших Церков забрав я, приймаючи плату, щоб вам служити.
9 А коли я прийшов до вас, то терпів нестатки, але нікому не був тягарем, бо мої нестатки поповнили брати, які прибули з Македонії. Я в усьому стримував себе, щоб не бути вам тягарем, — і буду стримувати.
10 Істина Христа є в мені; і цю похвалу не відніме в мене ніхто в країнах Ахаї.
11 Чому? Тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.
12 А що роблю, те й буду робити, аби тим, котрі шукають підстави здаватися такими, як ми, усунути підставу того, чим вони хваляться.
13 Адже вони — лжеапостоли, робітники лукаві, які видають себе за апостолів Христа.
14 І не дивно, бо сам сатана видає себе за ангела світла.
15 Тому не є щось надзвичайне, коли і його слуги видають себе за служителів праведності: їхній кінець буде за їхніми вчинками.
16 Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А коли ні, то прийміть мене хоча б як божевільного, щоб і я трохи похвалився.
17 Те, що кажу із цього приводу похвали, не кажу це від Господа, а наче в безумстві.
18 Оскільки багато хто хвалиться тілом, то і я похвалюся.
19 Тому що будучи мудрими, ви радо зносите безумних.
20 Адже ви терпите, коли вас хто поневолює, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б’є вас в обличчя.
21 На сором кажу, що ми наче стали безсилими. Якщо хто наважується на щось, то — кажу це в безумстві — відважусь і я.
22 Вони юдеї? — І я. Вони ізраїльтяни? — І я. Вони нащадки Авраама? — І я.
23 Вони слуги Христові? — Кажу як нерозумний: я — більшою мірою! У труднощах — більше, у ранах — дуже багато, у в’язницях — надмірно, на межі смерті — часто.
24 Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного.
25 Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, — ніч і день я провів у безодні.
26 Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів;
27 у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, у голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.
28 Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви.
29 Якщо хто хворий, то хіба я не хворію? Якщо хто спокушається, то я хіба не палаю?
30 Коли вже маю хвалитися, то буду хвалитися своєю неміччю.
31 Бог і Отець Господа Ісуса, Який є благословенний навіки, знає, що не кажу неправди.
32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи], щоб мене схопити,
33 але мене через вікно спустили в кошику по стіні, — і я вирвався з його рук.
