1 Вино не знає міри, пияцтво — буйне; і кожний, хто з ним має справу, виявиться нерозумним.
2 Погроза царя не відрізняється від люті лева; хто дражнить його, грішить проти своєї душі.
3 Уникати сварок — честь для людини, а кожний нерозумний вплутується в них.
4 Коли докоряють ледачому, він не соромиться, — так само, як і той, хто в жнива позичає пшеницю.
5 Задуми серця людини — то глибока вода, та розумна людина її вичерпає.
6 Людина — щось величне! Великої ціни милосердна людина! Та важко знайти вірну людину!
7 Хто бездоганно живе в праведності, залишить своїх дітей щасливими.
8 Коли на троні сидить праведний цар, не повстане перед його очима ніяке зло.
9 Хто може похвалитися, що має чисте серце, або хто впевнено скаже, що він вільний від гріхів?
9a Хто обмовляє батька чи матір, того світильник погасне, і зіниці його очей бачитимуть лише пітьму.
9b Частка, поспішно отримана на початку, врешті-решт не матиме благословення.
9c Не говори: Я помщуся ворогові! Але чекай на Господа, щоб Він тобі допоміг.
10 Вага, що недоважує чи переважує, і подвійна міра, — те й друге нечисте перед Господом.
11 І якщо хтось робить такі принципи своїм способом життя, то юнак буде пов’язаний зі святим, і дорога його буде прямою.
12 Вухо чує, і око бачить, — те й друге — творіння Господнє.
13 Не люби зводити наклепи, щоб ти не був відкинений. Розплющ свої очі — і наповнишся вдосталь хлібом.
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23 Двоякі гирі — огида для Господа, і оманлива вага — не до вподоби Йому.
24 У Господі спрямовуються кроки людини. То як же смертному зрозуміти свої дороги?
25 Пасткою для людини є поспішно посвячувати дещо зі свого добра, і вже після молитви доводиться каятися.
26 Мудрий цар відсіває безбожних, — він накладе на них колесо.
27 Дух людини — світло Господа, Він досліджує закутки нутра.
28 Милосердя і правда — охорона царя, вони праведністю оточуватимуть його трон.
29 Мудрість — окраса молодих, а сивина — слава старців.
30 Синці та побої спадають на злих, а рани проникають у закутки нутра.
