1 Притчі Соломона, Давидового сина, який царював у Ізраїлі,
2 щоб пізнавати мудрість і повчання, зрозуміти слова мудрості,
3 засвоїти красномовні вислови, зрозуміти справжню істину та як здійснювати суд;
4 щоби простим людям дати кмітливість, молодому юнакові — знання та розуміння.
5 Адже, почувши це, мудрий стане мудрішим, розумний здобуде вміння керувати,
6 пізнає притчу, таємниче слово, вислови мудрих і загадки.
7 Початок мудрості — страх Божий, добре розуміння в усіх, хто згідно з ним діє. Пошана до Бога — початок знання, а безбожні будуть нехтувати мудрістю та повчанням.
8 Прислухайся, сину, до повчання свого батька і не відкидай настанови своєї матері,
9 оскільки прекрасний вінок отримаєш для твоєї голови і золоту оздобу на твою шию.
10 Сину, хай тебе не зведуть безбожні люди, і не погоджуйся, коли намовлятимуть тебе, кажучи:
11 Іди з нами, стань учасником пролиття крові — несправедливо сховаємо в землі праведного чоловіка;
12 поглинемо його живцем, немов ад, — зітремо пам’ять про нього із землі;
13 присвоїмо собі його велике майно, — наповнимо здобиччю наші оселі;
14 кинь з нами свій жереб, усі будемо мати спільний гаманець, — нехай буде в нас один мішок!
15 Не йди з ними в дорогу, зверни свою ногу з їхньої стежки!
16 Адже їхні ноги біжать до зла і поспішають проливати кров.
17 Однак, не без підстав розтягують сітку на птахів!
18 Учасники вбивства самі на себе накликають лихо, — страшне знищення беззаконних людей.
19 Такі дороги в усіх, хто творить беззаконня, — вони гублять свою душу безбожністю.
20 Мудрість оспівується на вулицях, вона виявляє себе на площах.
21 Вона промовляє з висоти мурів, засідає при брамах володарів і при брамах міста сміливо говорить:
22 Поки простодушні тримаються правди, — не посоромляться! А нерозумні, які люблять гордощі, стали безбожними і зненавиділи знання.
23 Тож вони заслужили собі на осуд. Ось, я донесу до вас промовлене моїм подихом, — навчу вас мого слова.
24 Оскільки я закликала, а ви не прислухалися, переконувала словами, а ви не звертали уваги,
25 адже ви знехтували моїми порадами, а мої повчання відкинули.
26 Тому і я посміюся з вашої погибелі, радітиму, коли вас спіткає знищення;
27 коли зненацька налетить на вас замішання, і, немов вихор, надійде нещастя; коли до вас прийде скрута та облога, — коли найде на вас погибель.
28 Тоді будете: коли волатимете до мене, то я не почую вас; шукатимуть мене погані люди, та не знайдуть.
29 Адже вони зненавиділи мудрість і не обрали Господнього страху,
30 і вони не забажали сприймати моїх порад, глузували з моїх повчань.
31 Тому скуштують плодів власних доріг і наситяться своєю безбожністю.
32 За погане ставлення до дітей будуть вигублені, викриття призводить безбожних до погибелі.
33 А хто мене слухає, житиме в надії і знайде спочинок, не маючи страху перед усяким злом.
