1 І в сто шістдесятому році прийшов Олександр, син Антіоха, Епіфан, і захопив Птолемаїду, і його прийняли, і він там зацарював.
2 Цар Димитрій почув і зібрав дуже багато сил, і вийшов йому назустріч на війну.
3 І Димитрій послав до Йонатана послання з мирними словами, щоби його звеличити,
4 бо сказав: Випередимо встановити з ним мир раніше, ніж він зробить з Олександром проти нас.
5 Бо він згадає все зло, яке йому вчинили, його братам та народові.
6 І він дав йому владу збирати військо, виготовляти зброю і бути йому його союзником, і заложників, що у твердині, сказав йому передати.
7 І Йонатан прийшов до Єрусалима і прочитав послання до вух усього народу і тих, що з твердині.
8 І вони налякалися великим страхом, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо.
9 І ті, що з твердині, передали Йонатанові заложників, і він їх передав їхнім рідним.
10 І Йонатан поселився в Єрусалимі, і почав будувати і відновляти місто.
11 І сказав тим, що робили роботи, будувати мури і гору Сіон довкола із чотирикутного каміння на скріплення, — так і зробили.
12 І втекли чужоземці, що були у твердинях, які збудував Вакхід,
13 і кожний залишив своє місце і пішов до своєї землі.
14 Лише у Ветсурах залишилися деякі з тих, що покинули закон і приписи. Бо було для схоронення.
15 І почув цар Олександр про обітниці, які Димитрій послав Йонатанові, і йому розповіли про війни і хоробрі вчинки, які зробив він та його брати, і труднощі, які він мав,
16 і він сказав: Чи знайдемо одного такого чоловіка? Тепер же зробимо його другом і нашим союзником!
17 І він написав листи і послав йому згідно із цими словами, кажучи:
18 Цар Олександр братові Йонатанові, радіти!
19 Ми почули про тебе, що ти муж потужний силою і відповідний, аби бути нашим другом.
20 Тож тепер ми тебе сьогодні поставили первосвящеником твого народу і називали другом царя, — а він послав йому багряницю і золотий вінець, — і думати про те, що наше, і зберігати дружбу з нами.
21 І Йонатан одягнув святий одяг сьомого місяця сто шістдесятого року у свято шатер і зібрав військо, і підготував багато зброї.
22 Димитрій почув ці слова, засмутився і сказав:
23 Що це ми зробили? Адже нас випередив Олександр, щоб узяти дружбу юдеїв на скріплення!
24 І я напишу їм слова потіхи, звеличення і дарів, щоб вони були зі мною на допомогу.
25 І він їм послав згідно із цими словами: Цар Димитрій юдейському народові, радіти!
26 Оскільки ви зберегли договори, що з нами, залишилися в нашій дружбі й не приєдналися до наших ворогів, ми почули, і ми зраділи.
27 Тепер же залишайтеся ще в зберіганні довір’я до нас, і віддамо вам добром за те, що ви чините нам.
28 І зробимо вам багато поступок, і вам дамо дари.
29 А тепер звільняю вас і звільняю всіх юдеїв від податків, і ціни солі та від вінців,
30 і замість третини насіння та замість половини плодів дерев, що мені припадає взяти, відпускаю від сьогодні й на пізніше, щоб не брати із землі Юди і з трьох володінь, що до неї належать із Самарії і Ґалилеї від сьогоднішнього дня і на всі часи.
31 І Єрусалим та його околиці нехай буде святим і вільним від десятин і податків.
32 Залишаю і владу над твердинею, що в Єрусалимі, і даю первосвященикові, щоб поставив у ній мужів, яких лишень він вибере, щоб її стерегти.
33 І кожну душу юдеїв, взятих у полон із землі Юди в усьому моєму царстві відпускаю на свободу даром. І всі хай будуть звільнені від податків і на їхню худобу.
34 І всі свята, суботи, нові місяці й вказані дні, і три дні перед святом, і три дні після свята, хай усі будуть дні свободи і відпущення для всіх юдеїв, що є в моєму царстві,
35 і ніхто не матиме влади змушувати і докучати комусь з них у кожному ділі.
36 І хай запишуться з юдеїв до царського війська до тридцяти тисяч чоловік, і хай їм буде дано заплату, як і годиться всім військам царя.
37 І хай з них будуть поставлені у великих царських твердинях, і з них будуть поставлені на потреби царства, з тих, що є вірні. І ті, що над ними, і володарі хай будуть з них, і хай ходять за своїми законами, як і наказав цар в землі Юди.
38 І три володіння, що додані Юдеї з країни Самарії, хай додані будуть Юдеї, щоб вважалися, що є під одним, щоб вони не слухалися іншої влади, але тільки первосвященика.
39 Птолемаїду і до неї приналежне я дав як дар святим, що в Єрусалимі, на поточні видатки святим.
40 І я даю кожного року п’ятнадцять тисяч сиклів срібла з рахунків царя, з місць, що приналежні.
41 І все, що понад, що не віддали з належного, як і в попередніх народах, відтепер дадуть на діла дому.
42 І над цим — п’ять тисяч сиклів срібла, які брали з потреб святині за словом кожного року, і це відпускається, щоб їх принести священикам, котрі служать.
43 І ті, що втікають до церкви, що в Єрусалимі, та в усіх його околицях ті, що винні цареві, і в усякому ділі винні , хай будуть прощені, і все, що є їхнє в моєму царстві.
44 І на будівництво, і на відновлення святих діл видатки будуть дані з рахунку царя.
45 І на будування стін Єрусалима, і скріплення довкола видатки будуть дані з рахунку царя, — і на будування стін в Юдеї.
46 Коли почув Йонатан і народ ці слова, вони їм не повірили й не сприйняли, бо згадали велике зло, яке він вчинив у Ізраїлі, і як їх сильно гнобив.
47 І вони пристали до Олександра, бо він був їм володарем у мирних словах, і були з ним у союзі всі дні.
48 І цар Олександр зібрав великі сили і отаборився проти Димитрія.
49 І вони вступили в бій, обидва царі, і табір Олександра втік, а Димитрій гнався за ним і подолав їх.
50 І він довго вів війну, аж доки не зайшло сонце, і Димитрій поліг у той день.
51 І Олександр послав послів до Птоломея, царя Єгипту, з такими словами, кажучи:
52 Оскільки я повернувся на моє царство, я сів на престолі моїх батьків, і я скріпився у владі, і я знищив Димитрія і скріпився над нашими країнами,
53 і я ударився з ним війною, і нами був знищений він і його табір, і ми сіли на престолі його царства.
54 Тож тепер встановимо між собою дружбу, і тепер дай мені твою дочку за жінку, і я посвоячуся з тобою і дам тобі та їй дари за твоєю гідністю.
55 І відповів цар Птоломей, кажучи: Це добрий день, в якому ти повернувся в землю твоїх батьків і сів на престолі їхнього царства.
56 Тепер же зроблю тобі те, що ти написав, але зустрінься в Птолемаїді, щоб ми побачили один одного, і я посвоячуся з тобою, як ти і сказав.
57 І вийшов Птоломей з Єгипту, він сам і його дочка Клеопатра, і він прибув до Птолемаїди сто шістдесят другого року.
58 І цар Олександр зустрів його, і він йому віддав свою дочку Клеопатру, і зробив для неї шлюб з великою славою в Птолемаїді, — так, як у царів.
59 І цар Олександр написав Йонатанові, щоб він вийшов йому назустріч.
60 І він пішов зі славою до Птолемаїди і зустрівся з двома царями. І він дав їм та їхнім друзям срібло, золото і багато дарів, і знайшов милість перед ними.
61 І проти нього зібралися згубні мужі з Ізраїля, беззаконні мужі, щоби його звинуватити, та цар їх не послухався.
62 І цар наказав, і зняли з Йонатана його одяг та одягнули його в багряницю, і так зробили.
63 І цар посадив його із собою, і сказав своїм володарям: Вийдіть з ним посеред міста і проголошуйте, щоб ніхто його не звинувачував у жодному ділі, і хай ніхто йому не докучає в усякому слові.
64 І сталося, коли побачили ті, що звинувачували, його славу, як проголошували, і його, одягненого в багряницю, то всі втекли.
65 І цар його прославив і записав його між перших друзів, і поставив його полководцем та володарем частини.
66 І Йонатан повернувся до Єрусалима з миром і веселістю.
67 У сто шістдесят п’ятому році прийшов Димитрій, син Димитрія, з Криту в землю своїх батьків.
68 І цар Олександр почув, і сильно засмутився, і повернувся до Антіохії.
69 А Димитрій поставив Аполлонія, що був у Долині Сирії, і зібрав велику силу та прийшов до Ямнеї. І він послав до первосвященика Йонатана, кажучи:
70 Ти, єдиний, підносишся над нами, я ж став посміховиськом і погордою через тебе. І чому ти володієш над нами в горах?
71 Тож тепер, якщо ти поклав надію на твої сили, зійди до нас на рівнину, і там розсудимося, бо зі мною є сила міст.
72 Запитай і довідайся, хто я та інші, що нам допомагають і кажуть: Немає вам стопи ноги перед нашим обличчям, бо двічі відступали твої батьки у своїй землі.
73 І тепер не зможе встоятися кінь і така сила в долині, де немає каменя, ні гальки, ні місця для втечі.
74 І коли Йонатан почув слова Аполлонія, він зрушився розумом, і він вибрав десять тисяч мужів, і вийшов з Єрусалима, і його зустрів Симон, його брат, йому на допомогу.
75 І він отаборився поблизу Йоппії, і його закрили, ті, що з міста, бо військова частина Аполлонія була в Йоппії, і вони воювали проти неї.
76 І, злякавшись, відкрили ті, що з міста, і Йонатан заволодів Йоппією.
77 І почув Аполлоній, взяв три тисячі коней і багато сили, і пішов до Азоту як подорожуючий, і разом випроводив на рівнину, тому що він мав безліч кінноти, на яку надіявся.
78 І він гнався за ним до Азоту, і виступили табори до бою.
79 І Аполлоній залишив тисячу кінноти позаду себе захованими.
80 І взнав Йонатан, що позаду нього є засідка, і вони оточили його табір і стріляли стрілами на народ з ранку аж до вечора.
81 А народ стояв, як і заповів Йонатан, і їхні коні стомилися.
82 І Симон відлучив свою силу і бився з відділом війська, бо кіннота була змучена, і вони ним були розбиті, і втекли,
83 а кіннота розсипалася по рівнині. І вони втекли до Азоту, і ввійшли до Витдаґона, свого ідола, щоб спастися.
84 І Йонатан спалив Азот і міста довкола нього, і взяв їхню здобич, святиню Даґона, а тих, що втекли до неї, він спалив вогнем.
85 І були ті, що впали від меча зі спаленими, якихось вісім тисяч мужів.
86 І Йонатан піднявся звідти і прийшов до Аскалону, і вийшли ті, що з міста йому назустріч з великою славою.
87 І Йонатан повернувся до Єрусалима з тими, що з ним, маючи велику здобич.
88 І сталося, коли почув цар Олександр ці слова, він продовжував ще прославляти Йонатана.
89 І послав йому золотий браслет, який згідно зі звичаєм дається царським кровним, і він дав йому Аккарон і всі околиці їхні у спадок.
