1 На закінчення. Про ту, яка успадкує. Псалом Давида.
2 Господи, вислухай мої слова, зверни увагу на моє голосіння.
3 Прислухайся до голосу мого благання, мій Царю і мій Боже, бо я, Господи, буду молитися до Тебе.
4 Вранці Ти почуєш мій голос, — вдосвіта я стану перед Тобою, і [Ти зглянешся].
5 Адже Ти — Бог, Який не може погодитися з беззаконням, і не поселиться біля Тебе той, хто чинить зло.
6 Порушники закону не встоять перед Твоїми очима: Ти не злюбив усіх, які чинять беззаконня,
7 і вигубиш усіх, котрі говорять неправду. Кровожерною та підступною людиною гидує Господь.
8 Я ж, за Твоїм великим милосердям, увійду до Твого дому, поклонюся до Твого святого храму — у Твоєму страсі.
9 Господи, заради моїх ворогів веди мене Своєю праведністю, Ти вирівняй переді мною Свою дорогу.
10 Адже на їхніх устах немає правди; їхнє серце — нікчемне; їхнє горло — відкрита могила; вони своїми язиками вчинили обман.
11 Суди їх, Боже, хай відступляться від своїх задумів; за їхню велику безбожність відкинь їх, бо вони вчинили Тобі велику прикрість, Господи.
12 А всі, які надіються на Тебе, хай відчують радість. Вони веселитимуться повік, а Ти поселишся між ними. І будуть Тобою хвалитися всі ті, хто любить Твоє Ім’я, —
13 бо Ти поблагословиш праведного. Господи, Ти наче щитом милості увінчав нас.
