1 Коли я говорю людськими й ангельськими мовами, але любові не маю, то став я дзвінкою міддю або гучним кимвалом.
2 І коли маю пророцтво, осягнув усі таємниці й повноту знання, коли маю повноту віри, так що гори переставляю, але любові не маю, — то я ніщо.
3 І коли я роздам усе своє майно, коли віддам своє тіло на спалення, але любові не маю, то жодної користі не матиму.
4 Любов довго терпить, любов милосердна, не заздрить, любов не величається, не гордиться,
5 не поводиться непристойно, не шукає свого власного, не спалахує гнівом, не задумує лихого,
6 не радіє з несправедливості, а радіє з істини;
7 усе переносить, усьому довіряє, завжди надіється, усе перетерпить.
8 Любов ніколи не минає. Хоч існують пророцтва, та припиняться; хоч є мови, та замовкнуть; хоч є знання, та зникне.
9 Адже ми знаємо частково й пророкуємо частково.
10 Коли ж настане досконале, [тоді] припиниться часткове.
11 Коли я був дитиною, то й говорив, як дитина, думав, як дитина, розумів, як дитина. Коли став дорослим чоловіком, то відкинув дитяче.
12 Тепер бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям до обличчя. Тепер знаю частково, а тоді пізнаю так, як і сам був пізнаний.
13 Тепер залишаються ці три: віра, надія, любов; та найбільша з них — любов.
