1 Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилону, і все його військо, і вся земля його влади воювали проти Єрусалима та проти всіх міст Юди, кажучи:
2 Так сказав Господь: Іди до Седекії, царя Юди, і скажеш йому: Так сказав Господь: Це місто неминуче буде видане в руки царя Вавилону, він його захопить і спалить його вогнем.
3 І ти не врятуєшся з його руки, і безсумнівно будеш схоплений, і в його руки будеш виданий, і твої очі побачать його очі, і підеш у Вавилон.
4 Але послухай голос Господа, Седекіє, царю Юди: Так говорить Господь:
5 У мирі помреш, і як оплакали твоїх батьків, що царювали перед тобою, так оплачуть і тебе, і плакальниці тебе оплачуть! Адже Я промовив слово, — сказав Господь.
6 6— І Єремія сказав цареві Седекії всі ці слова в Єрусалимі.
7 7— І сила царя Вавилону воювала проти Єрусалима і проти міст Юди, проти Лахіса і проти Азика, бо вони з міст Юди залишилися сильними містами.
8 Слово, що було до Єремії від Господа, після того, як цар Седекія завершив завіт з народом, щоб проголосити відпущення,
9 щоб кожний відпустив свого раба і кожний свою рабиню, єврея і єврейку, вільними, щоб не служив чоловік Юди.
10 І повернулися всі вельможі та весь народ, що ввійшли в завіт, аби кожний відіслав свого раба і кожний свою рабиню,
11 і дозволили стати їм слугами і служницями.
12 І було Господнє слово до Єремії, кажучи:
13 Так сказав Господь: Я склав завіт з вашими батьками в день, в який Я їх вирвав із єгипетської землі з дому рабства, кажучи:
14 Коли сповниться шість років, відішлеш твого брата єврея, який тобі продасть себе. І нехай працює на тебе шість років, і відішлеш його вільним. Та вони не послухалися Мене і не прихилили свого вуха.
15 І сьогодні повернулися, щоб зробити те, що праведне перед Моїми очима, щоб проголосити відпущення кожний свого ближнього, і сповнили завіт перед Моїми очима в домі, де на ньому названо Моє Ім’я.
16 Та ви знову відвернулися і опоганили Моє Ім’я, коли кожний повернув свого раба і кожний свою рабиню собі на слуг і на служниць, — тих, яких ви відіслали вільними їхньою душею.
17 Через це так сказав Господь: Ви Мене не послухалися, щоб проголосити відпущення кожний стосовно свого ближнього. Ось Я проголошу вам відпущення під меч, на смерть і на голод, і Я дам вас на розсіяння всім царствам землі.
18 І дам мужів, що переступили Мій завіт, тих, що не поставили Мій завіт, який зробили перед Моїм обличчям, як теля, яке приготовили, щоб учинити ним жертву ,
19 володарів Юди та сильних, священиків і народ,
20 і дам їх їхнім ворогам, і їхні трупи будуть їжею для птахів неба та звірів землі.
21 А Седекію, царя Юди, та їхніх володарів Я дам у руки їхніх ворогів, і сила царя Вавилону на тих, що від них утікають.
22 Ось Я заповідаю, — говорить Господь, — і поверну їх у цю землю, і воюватимуть проти неї, і заберуть її, і спалять її та міста Юди вогнем, і дам їх спустошеними від тих, що живуть.
