1 Повернувши назад, ми вирушили до пустелі, у напрямку до Червоного моря, як Господь мені й сказав. І ми кружляли навколо гори Сиїр багато часу.
2 Господь сказав мені:
3 Досить вам кружляти навколо цієї гори. Повертайте на північ.
4 Звели народові, кажучи: Ось ви перетинаєте кордони своїх братів, синів Ісава, які живуть у Сиїрі. Вони боятимуться вас і дуже остерігатимуться.
5 Не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам їхньої землі навіть на стопу ноги, — адже Я дав гору Сиїр у володіння Ісавові.
6 Їжу будете в них купувати — і будете їсти; і воду будете в них брати мірою за гроші — і будете пити.
7 Адже Господь, наш Бог, поблагословив тебе в кожному ділі твоїх рук. Задумайся, як ти пройшов цю велику й страшну пустелю. Ось уже сорок років ГОСПОДЬ, твій Бог, з тобою, — і ти ні в чому не мав недостатку.
8 Тож ми пройшли попри наших братів, синів Ісава, що живуть у Сиїрі, попри дорогу до Арави від Елона і від Гасіон-Ґавера, і, повернувши, пройшли попри дорогу до моавської пустелі.
9 Тоді Господь сказав мені: Не ворогуйте з моавійцями і не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам у володіння їхньої землі, — адже Я дав Сиїр у володіння синам Лота.
10 (Раніше на ній жили оммінці — великий, численний і сильний народ, такий як енакімці.
11 Вони також вважатимуться рафаїнцями, як і енакімці, та моавійці називають їх оммінцями.
12 У Сиїрі також раніше жили хорейці; та сини Ісава вигубили їх, стерли їх перед своїм обличчям і поселилися на їхньому місці — так, як учинив Ізраїль із землею, яку дав йому ГОСПОДЬ у його володіння).
13 Тож тепер ви встаньте, руште та перейдіть через долину Заред. І ми перейшли через долину Заред.
14 А часу, що ми подорожували з Кадис-Варни, аж поки перейшли через долину Заред, було тридцять вісім років, — доки не вимерло все покоління чоловіків-воїнів у таборі, як Господь і поклявся їм.
15 Та й Божа рука була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж поки вони не вигинули.
16 І сталося, — коли загинули всі чоловіки-воїни, вимираючи з-посеред народу,
17 Господь промовив до мене, кажучи:
18 Сьогодні ти перетнеш кордони Моаву, Ароір,
19 і ви наблизитесь до синів Аммана. Не ворогуйте з ними, не виступайте проти них з війною, бо Я не дам тобі у володіння землі синів Аммана, — адже Я дав її у володіння синам Лота.
20 (Вона вважатиметься землею рафаїнців, адже і на ній раніше жили рафаїнці; амманійці ж називають їх зомзоммінцями.
21 Це великий, численний і дуже сильний народ, такий як енакімці. Та Господь вигубив їх перед обличчям амманійців , і ті захопили їх та поселилися на їхньому місці ,
22 так само, як вони вчинили синам Ісава, які живуть у Сиїрі, таким чином, як вигубили перед їхнім обличчям хорейців і захопили їх , поселилися на їхньому місці й живуть аж до цього дня.
23 Також евейці, які живуть в Асероті аж до Ґази, та кападокійці, які вийшли з Кападокії, вигубили їх і поселилися на їхньому місці ).
24 Тож тепер ви встаньте, рушайте та перейдіть через долину Арнон. Ось Я видав у твої руки аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай захоплювати її , — виступай проти нього з війною.
25 Із цього дня починай наводити страх і трепет перед собою на обличчя всіх народів, що під небом, які, почувши твоє ім’я, затривожаться та затремтять перед твоїм обличчям.
26 Тож я послав послів з пустелі Кедамот до Сеона, есевонського царя, з мирними словами, кажучи:
27 Дозволь мені перейти через твою землю; я проходитиму по дорозі, не звертатиму ні праворуч, ні ліворуч.
28 Їжу продаватимеш мені за гроші, — і я їстиму, і воду продаватимеш мені за гроші, — і я питиму. Дозволь мені тільки перейти ногами,
29 як це мені вчинили сини Ісава, які живуть у Сиїрі, та моавійці, які живуть в Ароірі, — аж доки я не переправлюся через Йордан до землі, яку Господь, наш Бог, дає нам.
30 Та Сеон, есевонський цар, не хотів, щоб ми перейшли через його землю , бо Господь, наш Бог, учинив його дух непоступливим і його серце вчинив упертим, щоб він був виданий у твої руки, як це і є цього дня.
31 Тоді Господь сказав мені: Ось Я почав видавати перед твоїм обличчям аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай брати у володіння його землю.
32 І Сеон вийшов нам назустріч, — він та весь його народ, — на війну до Яси.
33 Та Господь, наш Бог, видав його перед нашим обличчям, і ми побили його, його синів та весь його народ.
34 Того часу ми захопили всі міста і вигубили по черзі кожне місто, — і їхніх жінок, і їхніх дітей, — не залишили живим нікого .
35 Ми забрали тільки худобу та взяли здобич із міст.
36 Від Ароера, що на березі потоку Арнон, та міста, що в долині, і аж до гори Ґалааду не було міста, яке вбереглося б від нас; усіх їх Господь, наш Бог, видав у наші руки.
37 Лише до землі синів Аммона, до всього, що прилягає до потоку Явок та до міст, що в гірській місцевості , ми не наближалися, як Господь, наш Бог, наказав нам.
