1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
5 Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.
6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
8 І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
9 Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
12 І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
18 Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
22 Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
24 Була й суперечка між ними, хто з них більший.
25 А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.
27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;
29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —
30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.
34 Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи , що не знаєш Мене!
35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
41 А Сам відійшов від них на віддаль , як кинути каменем, упав на коліна й молився,
42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
45 Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
46 І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
47 Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
51 Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
52 А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
53 Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
55 Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
59 Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
60 Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
64 вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
67 кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
70 Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.
71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!
