1 І сталося, коли мій син увійшов до свого покою, то впав і помер.
2 І ми погасили всі світильники, і всі мої громадяни встали, щоб мене потішити, і я спочила аж до другого дня, аж до ночі.
3 І сталося, коли всі перестали мене потішати, думали , що я заспокоїлася, то я встала вночі й втекла, і прийшла, як і бачиш, на це поле.
4 І думаю вже не повернутися до міста, але тут залишитись, і не їстиму, і не питиму, але буду безперестанно плакати і постити, доки не помру.
5 І полишив я ще роздуми, якими я займався, і я відповів їй зі злістю, і сказав:
6 Найнерозумніша з усіх жінок, хіба не бачиш нашого смутку і того, що з нами трапилося?
7 Тому що Сіон, мати нас усіх, смутком засмучена і впокоренням упокорена. Плачте сильно
8 і тепер, оскільки всі плачемо, і сумні будьте, оскільки всі сумні. Ти ж засмутилася за одного сина.
9 Але запитай землю, і нехай тобі скаже, тому що вона та, що має оплакувати стільки живих, що народилися.
10 І з неї на початку всі народилися, й інші прийдуть, і ось майже всі йдуть у погибель, і безліч їх — на вигублення.
11 Тож хто має більше плакати, хіба не ця, що втратила таку велику кількість, радше, ніж ти, що плачеш за одного? Якщо ж скажеш мені,
12 що мій плач не є подібний до плачу землі, тому що я втратила плід мого лона, який я породила зі смутком і народила в болях,
13 а земля — за шляхом землі — відійшла та безліч, що на ній присутня, як і прийшла, то я тобі скажу:
14 Як ти породила з болем, так і земля на початку дала свій плід — людину — Тому, Хто її вчинив.
15 Отже, тепер затримай при тобі той твій біль і сильно зноси ті випадки, що з тобою трапилися.
16 Адже якщо справедливими вважаєш Божі рішення, то одержиш у свій час твого сина, і будеш хвалена між жінками.
17 Отже, увійди до міста до твого мужа. А вона мені сказала:
18 Не зроблю і не ввійду в місто, але тут помру.
19 І я ще продовжував говорити їй, кажучи:
20 Не чини цього слова, але дай переконатися, яке-бо падіння Сіону — і дай потішитися в стражданні Єрусалиму.
21 Адже бачиш, що наші святощі опустілими оставлені, і наш престол знищений, і наша святиня знищена,
22 і наш псалтир упокорений, і наша пісня замовкла, і наша радість відпущена, і світло нашого світильника погашене, і ковчег нашого завіту пограбований, і наші святощі знищені, і ім’я, яке названо над нами, майже опоганене, і наші діти зазнали впокорення, і наші священики спалені, наші левіти пішли в полон, наші дівчата збезчещені, наші жінки потерпіли насилля, наші праведні схоплені, наші діти видані, наші молоді стали рабами, а наші сильні стали безсильними.
23 І те, що найбільше з усього, знак Сіону, тому що позбавлений є тепер своєї слави і переданий у руки тих, що нас зненавиділи.
24 Отже, ти відкинь твій великий смуток і відклади від тебе безліч болів, щоб до тебе милосердним був Сильний, і спокій зробив тобі Всевишній — спокій від трудів.
25 І сталося, коли говорив я до неї, і ось її обличчя раптово сильно засяяло, і образ її обличчя ставав блискучим, так що я також дуже її злякався і думав, що це могло би бути.
26 І ось раптово вона подала великий звук голосу, сповнений страху, щоб порушилася земля від звуку. І я побачив,
27 і ось більше жінка мені не являлася, але місто будувалося і показувалося місце з великими основами.
І я злякався, і закликав великим голосом, і сказав:
28 Де є ангел Уріїл, який на початку прийшов до мене? Тому що він зробив, щоб я прийшов до цього великого жаху розуму, і мій кінець був у тлінні, моя ж молитва — у погорду.
29 І коли я це говорив, і ось прийшов до мене ангел, який на початку приходив до мене і мене побачив,
30 і ось я був поставлений, як мертвий, і мій розум був відчужений, і він тримав мою правицю, і мене потішив, і поставив мене на мої ноги, і сказав мені:
31 Що з тобою є, і чому ти замішався, і чому стурбувався твій розум і чуття твого серця? І я сказав:
32 Тому що, оставляючи, ти мене залишив. Я ж учинив за твоїми словами, і я вийшов у поле, і ось я побачив і бачу те, про що не можу розповісти. І він сказав мені:
33 Стань, як чоловік, і я тебе повчу. І я сказав:
34 Говори, мій пане, тільки не покинь мене, щоб не даром я помер,
35 тому що я побачив те, чого я не знав, і чую те, чого не знаю!
36 Але чи моє відчуття помиляється, і моя душа бачить сон?
37 Тож тепер благаю тебе, щоб ти показав твоєму слузі про цей жах. І він мені відповів, і сказав:
38 Послухай мене, і навчу тебе, і скажу тобі про те, чого боїшся, тому що Всевишній об’явив тобі багато таємниць.
39 Я побачив твою просту дорогу, бо ти безперестанно сумував за твій народ, і ти дуже плакав за Сіон.
40 Це є роз’яснення видіння: Жінка, яка тобі з’явилася перед коротким часом,
41 яку ти побачив, що вона плакала, і ти почав її потішати,
42 а тепер вже не бачиш вигляду жінки, але тобі з’явилося місто, яке будували.
43 І вона розповідала тобі про випадок свого сина, це розв’язка:
44 ця жінка, яку ти побачив, це є Сіон, який тепер бачиш як збудоване місто.
45 І коли сказала тобі, що вона була неплідною тридцять років, тому що були три тисячі років вікові, коли в ньому ще не було принесеної жертви.
46 І сталося, що після трьох років Соломон збудував місто і приніс жертви. Тоді було, коли вона неплідна породила сина.
47 І те, що вона тобі сказала, що «я годувала його з трудом», це було житло Єрусалима.
48 І коли тобі сказала, що «мій син, прийшовши до свого покою, помер, і трапилося йому падіння», це було те, що сталося знищення Єрусалима.
49 І ось ти побачив її подобу, як оплакує сина, і ти почав її потішати в тому, що трапилося. Це було тобі до об’явлення.
50 І тепер, Всевишній, бачачи, що ти засмучений душею, і що з усього серця терпиш за неї, показав тобі світлість її слави і вродливість її краси.
51 Тому-то сказав я тобі, щоб ти залишався в полі, де немає збудованого дому.
52 Адже я знав, що Всевишній починав тобі це показувати.
53 Тому-то я тобі сказав, щоб ти пішов у поле, де немає основи будови,
54 бо не зможе діло людської будови встоятися на місці, де починало показуватися місто Всевишнього.
55 Ти ж не бійся, і хай не злякається твоє серце, але ввійди і поглянь на красу чи величність будівлі, скільки здатний ти бачити видінням очей.
56 І після цього почуєш, скільки може чути слух твоїх вух.
57 Адже ти блаженний понад багатьох, і ти покликаний Всевишнім, як нечисленні.
58 До ночі, яка буде завтра, залишишся тут,
59 і Всевишній покаже тобі ті видіння снів, які зробить Всевишній тим, що живуть на землі в останні дні.
60 І тієї ночі, і другої я спав, як він мені й сказав.
